БЕЗ СЛІВ
Вона не знає
Де ти зараз є
Тебе чекає
Ти добре знаєш про це
Але свіжий вітер
Несе чий-то спів
Треба щось робити
Це просто гра без слів
Це не зламати
Хочеш грати
Хочеш знову бути там. Невже?
Це не зламати
Хочеш грати
Ти не повернешся до неї вже
У тебе інша
Вона кохає тебе
Як і колишня
Цілком влаштовує
Але свіжий вітер
Ти чогось захотів
Треба щось зробити
Це знову гра без слів
Це вітер, це свобода
Ти шукаєш і не знаєш
Це триває, вона відчуває
Бажання з твоїх снів
Це гра без слів
ВЕСНА
Лагідний вітер, сонця звуки
Ти простягаєш до мене руки
Більш нічого мені не потрібно
Життя триває, любиш, але не видно
Я тебе кохаю
Не бійся це сказати
Я тебе кохаю
Звільни себе з-під грат
Я тебе кохаю
Всю ніжність їй віддай
Я тебе кохаю
Це весна
Люди ховають свої таємниці
Але весно змиває всі ці нерозкриці
Люди ховають свої почуття
Але весно зриває всі пломби з я
Страх від проблеми можливих реакцій
Це страх від проблеми загострення часу
Одвічна тема батьків і дітей
Народжує хвилю нікчемних речей.
ВОСКОВІ ОБЛИЧЧЯ
Ці твої друзі – вони чіпляються на тебе.
Світ ілюзій – і ти потрапив вже на небо.
Так красиво вони малюють тобі крила.
Від дарунків таких відмовитись несила.
Віддзеркалюють очі їх тебе –
Не намагайся дістатись до днища.
Під прямим промінням тануть
Їх потворні воскові обличчя.
Білим снігом вони блищать навколо тебе.
Твоє серце вони дістануть з–поміж ребер.
Твої крила, як листя восени, опадають.
Небо вкрила залізна хмара – тебе залишають.
ВСЕ, ЩО ТИ ТАК ХОЧЕШ
Все, що ти так хочеш,
Ти розкажи мені.
Та, якщо ти не можеш,
Допоможу тобі.
Це справжні речі,
Я знаю це.
Та що ти робиш ввечір –
Це цікавить мене.
Все, що ти не зробиш,
Я узнаю про це.
Та якщо щось промовиш,
Я теж узнаю це.
Все, що буде далі,
Ти узнаєш сама.
Та якщо щось завадить –
Це буде твоя мама.
ДЕ ТИ СПІВАВ
Сьогодні ти залишаєшся
З собою сам на сам.
Нічого не повертається –
Минуле тільки там…
…Там, де траплялися подиви,
Де ти когось зустрічав,
Де ти був радий кожному,
Де ти співав.
Можливо це через зливу,
Але ж це просто вода.
І твоя думка смілива
Там, де може твоя біда.
Це твій найкращий наркотик,
Його отримуєш ти сам.
Та це болюче на дотик
Те, що відчуєш там.
ДОБРИЙ ДЕНЬ
І не спитаєш, і не розкажеш
Чи дуже любиш, чи просто граєш
Чогось чекаєш та розважаєш
Мені цікаво, що ти ласкава
Добрий день
Ти мені скажеш, ти все розкажеш
Добрий день
Ти мені скажеш, ти заспіваєш
У місті свято, у тебе теж
Людей багато, новин без меж
Ти не повіриш, але я люблю
Коли ти граєш у війну
Я забуваю котрий час
Все це трапляється в котрий раз
Все дуже легко і дуже важко
Ти не знаєш, що відчуваєш
І я не знаю, не пам’ятаю
Мені приємно, що це взаємно.
ЛАТІНА
День не хоче минати.
Це повторюється знов і знов.
Дуже хочеться щось почати, але не любов.
Ти питаєш мене: „Чи варто?”
Відповім: „Не варто, варто, чи не варто? варто, варто, НІ!”
Ти питаєш мене, ти розум маєш,
Але ти підеш, як і всі.
А я не піду.
Буду чекати дощу.
Я не піду.
В пеклі буду чекати те, що хочу.
- Що ти там говориш?
- Що ти сам говориш?
- Щось воно там дуже пече…
- Щось воно там пече…
- Оу, це що, сонце над головою?
- Так.
- Так це воно так пече?
- Ага.
- Я вже тиждень чекаю.
- Не пом’ятаю.
- Як в пустелі…
- Як в пустелі…
- Але я напевно знаю – виграваю!
- Прогноз погоди – сонце.
- Я не вірю.
- Ховаються навіть японці!
- Я не піду.
НЕ БУЛО ЦЬОГО ВСЬОГО
Згадалось, як любилися вранці
Як я подарував тобі слоника зі скла
Які в нас були дивні танці
Як ти одного разу на плечі в мене плакала
Тільки не було цього всього
Ти існуєш десь поза небом і часом
Від тебе я не маю нічого
Мабуть ти відчуваєш, що ми разом
Бувало просто так засмієшся
Про щось своє подумаєш, в очі глянеш
Якось так цікаво зітнешся
На крок відійдеш, в очі глянеш
І немає сил на ці думи
Згадувати це все болючіше з кожним днем
Моє серце все ж не із гуми
Моя душа застрягла в грудях каменем.
ПОРЯД З ТІННЮ
Це була гра на роздягання
Та бачимось з тобою в останнє
Я не забув
Та щось збагнув
Вдавала ніби нічого не боїшся
А в темряві сказала :”Залишся”
Я не забув
Що щось відчув
Поряд з тінню
Почуттів мерехтіння
Настрій осінній
Поряд з тінню
Всі мої бажання
Відчуваю в останнє
Знищив час моє кохання
А з ним і всі мої бажання
Я знову вільний
Та не задовільний
Поряд в ранці вже тебе нема
Та десь готуєш каву ти сама
Ти знову вільна
Та чи задовільна?
ПІСНЯ ПРО АЛКОЛОЇДА
Вже другу добу
Цей чолов’яга пасе свою худобу
Він вже збився з ходу
Так, він з того роду,
Що немає переводу,
Але він шукає вогненну воду
І не біда, що вигулює свою худобу він у місті
На зів’ялому листі
Він нічого не боїться
Хто зможе ще тим похвалиться
Він напряму, без посередників,
В самого Бога вчиться!
Під місяцем йму не лячно
Та з даху впаде він вдачно
І в пику дасть однозначно
Але він жалкує про це
Завтра вранці побачить він своє лице
І раптом зненавидить це все.
Його мрії-надії були геть простії
Приручити дружину
Та мати машину
Але та не далася
А ця продалася
Всьому є винуватцем його приятель Вася
Та паскудо дружина лягає під нього
І машина любима також тепер в нього
Може, каже, й мені цій тварюці продаться,
Але справжні козаки нічого не бояться!
І якось раптом він розуміє,
Що це все
Незворотній процес
В його житті вже темно так,
Хоч в око стрель
Повний бєзпрєдєл
Зразковий бардель.
Він кругом сирота
Що не день – то біда
І навіть та кохана стерва
Змінила його на мента!
Вже давно пора рішацця
І з життям розпрощацця
Але справжній козак ніколи не здасться!
СВОГО ЧЕКАЄШ
Оу! Що робити, що говорити
Чим розпалити її бажання, її страх
Тримай над головою дах
Не вір тому, що бачиш в її очах
Свого чекаєш, ти забагато знаєш
Ти як уві сні
Свого чекаєш, себе вже ти не пам’ятаєш
Ти як уві сні
Оу! Ти вже сміливий та ще не жартівливий
Ти знаєш, що вони не люблять таких як ти
І натякають, що тобі вже час піти
Повір, що ти шукаєш тінь від пустоти
Оу! Посидиш з друзями, розкажеш, що повен ілюзіями
Вони зрозуміють. Так! Вони це вміють
Але потім вони підуть
А ти остаєшся робить свій путь.
СОТНІ МЕЖ
Стандартний ранок
Відсутній сміх
Ти виправдовуєшся –
Вчора ти зробив що зміг.
У місті пекло
Дівчата майже голі
Одну з них ти відокремлюєш
Мимоволі.
Зверхньо, але не високо
Ти глянеш на мене і пройдеш
Я бачу, моя дівчино,
Що поки що між нами є сотні меж.
Ти зачепився,
Мов у тенета
Ідеш на роботу,
Але всі думки =про ето=.
Що вона робить
Ти подиви
Що вона може ще зробити
Тільки уяви.
Стандартний ранок
Відсутній сміх
Десь півроку ще
Не буде йти сніг.
У місті пекло
Дівчата майже голі
В одну з них ти закохуєшся
Мимоволі.
ТИ ШУКАЛА МЕНЕ (ЗЄМА – РЕСПЕКТ!)
Ти шукала мене ночами довгими
Шукала мене навіть уві сні
Я не буваю в кіно та тобі все одно
А коли знайшла – з глузду з’їхала
Я як уві сні, як у малюнках,
Де ти малювала немов ногами.
Далі я подзвонив – ти почала ревіти
Що я такого зробив? Тебе не зрозуміти
Потім в Польщі я був, тебе раптово зустрів
Одразу все зрозумів – це треба лікувати.
ТОЙ СВІТ НЕ ТВІЙ
Не-не-не-не-не-не прийду
Я вже знаю, що ти мені розкажеш
До-до-до-до друзів піду
Вони скажуть те, що ти не скажеш
Може треба не так
Може треба тихіше та спокійніше
Але я без подяк
Мені треба щось більш яскравіше
Я намалюю собі літак
Він улетить як казковий птах
З ним я побачу країну мрій
Тебе там немає, той світ не твій
Ти не переслідуй мене
Краще йди в СБУ , за це там гроші платять
Тебе не відчуваю я вже
Твої хвилі до мене не доходять
ЦЕ ПРОСТО
Просто непомітно все минає.
У нього є вона –
Вона закохана.
Але чогось не вистачає.
Не думай про це –
Гаразд усе!
Ти бачиш місто кольорове
Та люди ходять уперед.
Але твоє кохання вже не нове
І ти не знаєш чому насамперед.
Це просто такий час,
Це просто не для нас,
С тобою все гаразд.
(Ти відчуваєш це у котрий раз)
Твої друзі тобі говорять:
- Твоє життя,
- Його тримай.
Та, якщо щось, вони уходять:
- Твоє життя,
- Ти вибачай.
Ти знаєш, все було раніше
Та певен буде ще пізніше.
Але що трапилось сьогодні?
Чому всі ці дні неприродні?
Тобі говорять, що щастя навколо.
Тільки підійди
Та усміхнись.
Можливо більш не побачиш ніколи.
Тільки не тримти
Та підберись.
Ти не повіриш в це у котрий раз.
Ти знаєш, щось повинно з’єднати вас.
Але коли?
У котрий час?
ЧАС МИНАЄ
І час минає, час біжить,
І, кому треба, не стоїть.
Та дуже довга ця доба,
Та, що зоветься „без кінця”.
Вони не бачили майбутнє.
Безсмертя було в них могутнім.
Не зрозуміли вони вчасно –
Вогник цей вже не погасне.
Я міг би вмерти та не встиг,
Тому що це було для всіх.
І кожен радий, та не я –
Мені набридло це життя.
Я мріяв щось досягти,
Я мріяв щось довести –
Це минуле.
Та немає мети – я зі смертю на ти.
Скажи навіщо щось робити далі.
Мені не хочеться вже жити,
Це все готовий я спалити.
Не треба жити „без кінця”.
І ти не ти, і я не я.
Можливо зовні молодий
Та усередині старий.
Та не робить помилок
Тільки той ідеальний бог.
ЯК ЗАКОХАЄШСЯ
Як закохаєшся
Від себе ти не сховаєшся
Не має значення чи віриш ти у це
Буденна містика
З’явилась флористика
І ти все згадуєш її лице
І ти вже десь про це читав
І на картинах відзначав
І на концертах відчував
Але так не тремтів, дурниць не робив
І думкою постійно не хворів
Так, випадковості не підвласні свідомості
Це некеровані задоволення
Не зупиняєшся
Авжеж посміхаєшся
Перегортаються всі уявлення
Залізна впевненість
Що все й далі буде так
Не має жодних негативних ознак
Але щось зміниться, щось переміниться
Щось інше бачитимеш в своїх снах
